Інтелектуальна гра «Що?Де?Кому?» по-віргінськи, або Чи вдасться реєстратору заткнути вуха київському апеляційному суду?

Вікторія Салтицька, «Юридична газета»

«Dura lex, sed lex» («Закон суворий, однак це закон!») – так вважали ще кілька тисячоліть тому древні римляни, маючи на увазі передусім соціальну, підприємницьку та політичну стабільність, яка апріорі була невід’ємною частиною такого розв’язання судових спорів, що засноване на неухильному дотриманні нормативно-правових приписів. Тим часом сучасна Україна лише нещодавно спромоглася на те, аби абсолютно адекватно, за допомогою виключно юридичних механізмів та засобів, належним чином реагувати на нехтування тих чи інших законних прав та інтересів. Власне у декларативному аспекті зазначений припис існував давно, натомість практична його реалізація іноді заплутується в лабіринті суддівських неузгодженостей та політико-правових аксіом, нав’язаних третій гілці влади попереднім режимом.

Ще недавно, завітавши до Києва, ви могли милуватися Михайлівським золотоверхим собором чи Софіївською дзвіницею. Однак останні два-три місяці найбільш вірогідним є той факт, що під час прогулянки ви насамперед змушені будете звернути увагу на рекламні бокси уздовж вулиць, які у великих кількостях світяться красиво віддрукованими плакатами «Національна гідність не продається!», «Тримайся, Динамо!», «Захисти Динамо!» тощо. Зрозуміло, що після певних подій на майдані Незалежності народ в Україні організаційно підкований, і в мітингах з протестами має тяму. І навіть плакатів «вболівальники», напевно, можуть надрукувати на все місто чи область, не соромлячись в засобах та висловах, якщо їх за живе зачепити. Але черв’як сумніву раз-по-раз таки прогризає собі нірку, бо надто вже стрункими колонами виступає одна сторона, тоді як її опонентів зовсім не чутно. З чого б це нинішнім господарям «Динамо» так хвилюватися, якщо, за їх словами, клубу нічого, крім легкого нервування, не загрожує? Чи не простіше було зовсім не помітити випади на свою адресу, ніж відкривати у відповідь фонтан емоцій? І чи не в шапках тут справа, які самі знаєте на кому горять? Цілком логічно було б припустити, що всі ці думки слід списати на природну підозрілість окремо взятого кореспондента, але з тим, що незрозумілого навколо «Динамо» справді забагато, важко сперечатися. А коди так – треба розбиратися.

Питання перше: що робити?

На початку березня 2005 р. ухвалою про вжиття заходів на забезпечення позову Печерський районний суд м. Києва за позовом міжнародної компанії Pacific International Sport Clubs Limited (надалі – PISCL) наклав арешт на пакет акцій «Закрите акціонерне товариство «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (далі – ЗАТ «Динамо»). PISCL, яка володіє 0,11% акцій, звернулася до суду, заявивши про порушення свого права на першочергове придбання акцій у зв’язку з продажем третім особам більш ніж 98% іменних акцій клубу. Не є таємницею той факт, що за позовом стоїть російський бізнесмен Костянтин Григоришин, який раніше був діловим партнером лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука, а також Григорія Суркіса, президента Федерації футболу України і старшого брата президента ЗАТ «Динамо» Ігоря Суркіса. Відразу слід зазначити, що аналітики трактують дану ситуацію досить неоднозначно. Одні стверджують, що йдеться про вендету Григоришина, інші – що ситуація з футбольним клубом є початком «полювання на відьом» (буцімто так нова влада зводить рахунки з провладною в минулому СДПУ(о)), треті заявляють про звичайні корпоративні проблеми одного з акціонерних товариств. Проте власне політичних моментів в усьому цьому дійсно мало, однак суто юридичні питання залишаються поза увагою.

Так, у 1993 р., коли було створено ЗАТ «Динамо», у держави, в особі фізкультурного спортивного товариства «Динамо», залишилися всього 10% акцій. Як сталося, що тепер у ФСТ «Динамо» залишився тільки 1%, і чи не були в процесі додаткової емісії акцій ЗАТ ущемлені права тієї самої держави. На жаль, достовірну інформацію з цього приводу наразі отримати майже неможливо, проте хотілося б нагадати, що 20 квітня ц.р. міністру внутрішніх справ Юрію Луценку був направлений запит народного депутата України Степана Хмари, в якому він зазначав, що у зв’язку із ситуацією, що виникла навколо ЗАТ «Динамо», та поширенням інформації щодо певних обставин, які мали місце під час приватизації, йому стало відомо, що протягом 1988-1993 рр. футбольний клуб «Динамо» Київ перебував у віданні фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, яке зокрема неодноразово змінювало організаційно-правову форму клубу, передавало йому в оренду майно та брало участь у створенні ЗАТ «Динамо» у 1993-1994 роках тощо. Однак чи є ФСТ «Динамо» спортивною організацією працівників органів внутрішніх справ та чи має відношення до очолюваного паном Луценком міністерства – до кінця не зрозуміло. Фактично постає питання про те, чи мало взагалі ФСТ, яке повинно було перебувати у загальнодержавній власності, передавати будь-кому своє майно? У зв’язку з викладеним народного депутата цікавило передусім:

1. Яким був статус ФСТ «Динамо» України до 1988 року та чи було товариство підпорядковане Міністерству внутрішніх справ?

2. Яким був статус ФСТ «Динамо» України протягом 1988-1993 років та чи було товариство незалежною організацією?

3. Чи володіло ФСТ «Динамо» України майном, яке було у 1993 році внесено до статутного фонду ЗАТ «Динамо» на правах власності, і чи це майно мало в якийсь час статус державного?

За будь-яких обставин слід придивитися до постанови № 2 від 5 січня 1994 р. президії Центральної Ради ФСТ «Динамо» (інтернет-сайт ІА «Обозреватель» від 08.04.2005, 12:40), якою були затверджені акти передачі основних фондів АТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» загальною вартістю 31136 гривень 73 копійки (спортивна база «Конча-Заспа» за ціною 10875,64 грн, спортивна база «Нивки» – 340,66 грн, стадіон «Динамо» – 19262,07 грн). На певні роздуми наводить і інформація (інтернет-сайт «Українська правда»), відповідно до якої 6 травня 2005 р. була проведена загальна конференція ФСТ «Динамо», головою якого було обрано держсекретаря Олександра Зінченка, а його першим заступником – міністра МВС Юрія Луценка. Членами президії ФСТ «Динамо» також стали заступники міністра МВС Бондаренко, Фокін, Москаль, Рудик, Коляда, командувач внутрішніх військ Кіхтенко, голова прикордонної служби Литвин, голова ДПАУ Кіреєв і його заступник Катеринчук, керівник митниці Скомаровський, міністр надзвичайних ситуацій Жванія, а також боксер Віталій Кличко. Натомість до складу президії не був переобраний нардеп Григорій Суркіс. Більше того, на конференції обговорювалось кілька проблемних питань, серед яких – щодо визначення доцільності участі ФСТ «Динамо» у складі ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ».

До речі, сам Ігор Суркіс в інтерв’ю, яке він дав газеті «Корреспондент», № 8, 5-11 березня 2005 р., заявив: «Динамо ніколи не проходило приватизацію, тому що ніколи не було в держвласності. Вони хочуть реприватизувати «Динамо», але як?». На сьогодні Ігорю Суркісу, за його словами, належить 85,9% акцій, які він частково поміняв на акції концерну «Славутич». Акціонерами клубу є також Валентин Згурський (бізнесмен, який опікав клуб, ще будучи мером Києва), Леонід Кравчук, Йожеф Сабо (головний тренер «Динамо»). Тим часом, саме такий перерозподіл акцій і викликає у PISCL найбільше запитань.

Питання друге: хто винен?

Східнокарибський Верховний Суд Британських Віргінських островів арештував активи, насамперед банківські рахунки, розміром 390688 6 офшорних компаній (Comerco Commercial Limited, Cognimax Ventures Limited, Castorian Commercial Limited, Hambay Trading Corporation, Jestlick Ventures Limited і Laomax Holding Limited). Про це йдеться в постанові суду від 12 квітня ц. р. Суд також зобов’язав ці офшорні компанії надати PISCL всі необхідні документи і інформацію у справі про захист пріоритетного права компанії PISCL на придбання акцій клубу. Раніше компанія Pacific звернулася до суду з вимогою накласти арешт на активи зазначених компаній і зобов’язати їх надати всі необхідні документи і інформацію у справі, оскільки зазначені компанії зареєстровані на Віргінських островах. Крім цього суд погодився із тим, що дії перерахованих компаній з відчуження акцій ЗАТ «Динамо» були незаконними. Підтвердженням цього і було накладення арешту на активи компаній. Суд також додатково пояснив, чому він задовольнив всі вимоги PISCL, представники якої сподіваються отримати додаткові докази у справі і залучити їх під час судового процесу в Україні, а також забезпечити собі отримання відшкодування, якщо рішення в Україні буде ухвалено на користь компанії. Як відомо, Печерський районний суд Києва призначив розгляд позову PISCL про захист переважного права на придбання акцій на 21 вересня (резервна дата розгляду 21 жовтня). Проте вже 9 березня ц.р. на вимогу позивача суд своєю постановою арештував 100% акцій ЗАТ «Динамо», заборонивши проводити збори акціонерів клубу і змінювати реєстратора. 14 березня представники клубу оскаржили постанову Печерського суду в апеляційному суді Києва. Виникає слушне запитання – з якою метою?

З одного боку, дуже логічним було б припустити, що арешт 100% акцій паралізував всю діяльність клубу, унеможливлює ведення господарської діяльності товариства та шкодить авторитету і іміджу команди. Однак відповідна ухвала судді І.Отрош у справі № 2-610-1/05 від 9 березня 2005 р. лише забороняє реєстратору передавати реєстр ЗАТ «Динамо» іншому реєстратору, а громадянам І.Р.Суркісу, В.А. Згурському здійснювати будь-які дії щодо передачі прав, зокрема права володіння, на акції ЗАТ «Динамо» та прав, які випливають з цих акцій. Тобто не йдеться про якісь активи, майно чи рахунки тощо. До речі, у розмові із Глібом Ваколюком («Львівська газета» від 21 березня 2005 р.) Олег Лужний (колишній гравець «Динамо», зараз тренує латвійський ФК «ВЕНТІ») зазначив: «Не розумію, що мають футболісти до того, що хтось хоче відсудити акції «Динамо». Адже йдеться про акціонерів ФК «Динамо», а не про команду і футболістів». А ось як описує свою розмову із Григорієм Суркісом Євгеній Дзичковський (газета «Спорт-експрес»): «Мені була дана абсолютно точна відповідь на запитання, що, власне, відбувається: «Нічого страшного, – сказав Григорій Михайлович. – Іде суперечка між двома акціонерами клубу. Справа дійшла до суду. Але заборона щодо відчуження акцій... не заважає «Динамо» ні брати участь в змаганнях, ні виплачувати зарплату гравцям, ні вести господарську діяльність. Команда жива».

То може такий спосіб забезпечення позову (арешт акцій) впливає тільки на головних акціонерів ЗАТ «Динамо» – панів Суркіса і Згурського? Скажімо, що заважатиме їм наступного після зняття заборони дня продати акції кільком наступним покупцям, унеможливлюючи Печерському суду розгляд справи по суті? Чи може зняття арешту планувалося як процесуальний спосіб руйнації позовних вимог та способу їх забезпечення у суді на Британських Віргінських островах? Власне, чи варто взагалі хвилюватися, якщо ЗАТ функціонує нормально та без перешкод, а фактичний власник Ігор Суркіс (майже 86% акцій) не збирається продавати своє «дітище» будь-кому? Всі ці питання – виключно компетенція Київського апеляційного суду, який в особі трьох суддів (під головуванням Миколи Наумчука) має об’єктивно, повно та неупереджено дослідити всі обставини справи.

Тим часом ЗМІ чомусь мало приділяють уваги тому, що оскаржувати власне поки що ... фізично нема чого. Тобто формально – оскаржуємо ухвалу Печерського суду щодо арешту акцій ЗАТ «Динамо», а чи відбувся такий арешт відповідно до ухвали, що набула чинності, невідомо, позаяк невідомо їх місцеперебування. Щоправда, слід зазначити, що виконавче провадження щодо арешту акцій начебто припинено через реальне виконання таких дій, про що Печерський ВДВС повідомило ... саме ТОВ «Регістр». Власне перевірити справжність такого арешту, так само як і отримати необхідні дані представникам PISCL досі не вдалося. Може тому, що такі дані, відповідно до позовних вимог, повинні стати головною доказовою базою на слуханні справи 21 вересня?

До речі, щодо доказів. Ще 21 лютого (до подання заяви) Печерським судом була винесена ухвала про забезпечення доказів шляхом витребування документів, на підставі яких було відчужено акції. Треба пояснити, що відсутність зазначених довідок, договорів, платіжних доручень та сертифікатів (які обов‘язково повинні бути у ТОВ «Регістр») фактично унеможливлює розгляд справи по суті. Мабуть, не варто говорити, що така ухвала підлягає негайному виконанню, однак, здається, не в даному випадку.

Згідно із заявою PISCL 22 лютого ц.р. співробітник компанії ТОВ «Регістр», яка веде реєстр акцій ЗАТ «Динамо», прийняв ухвалу виконавчої служби і вимогу надати відомості про утримувача акцій «Динамо», але у вказаний час документи не були надані. Коли ж державні виконавці з’явилися в офіс «Регістра» для вручення повторної вимоги, нікого із співробітників реєстратора вони не знайшли. Хотілося б додати, що офіс «Регістра» розміщений в одному приміщенні... з юридичною фірмою «Бі-Ай-еМ» (деякі ЗМІ пов‘язують її діяльність з інтересами колишнього голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука), яка фактично в повному складі представляє інтереси відповідачів.

Відповідно до прес-релізу (за даними сайту www.glavred.info від 22.04.05), компанія PISCL досі безуспішно намагається отримати у керівництва клубу інформацію щодо діяльності ЗАТ «Динамо», а ТОВ «Регістр» так само продовжує відмовлятися виконувати ухвалу Печерського суду, повністю проігнорувавши вимоги державної виконавчої служби. Цікаво, що Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) також намагалася провести перевірку ТОВ «Регістр». Однак представникам Комісії пред’явили напрочуд цікаву постанову судді Жовтневого районного суду м. Луганська Шапки В.В. від 23 лютого 2005 р., якою ТОВ «Регістр» забороняється надавати інформацію або документи, які стосуються ЗАТ «Динамо», будь-яким особам, зокрема ... на вимогу суду.

Навіть не зрозуміло, чи треба після цього звертати увагу на те, що луганський(?) суд не тільки виніс свою ухвалу дуже «вчасно», а саме 23 лютого ц.р. (через 2 дні після того як Печерський суд вимагав інформацію стосовно ЗАТ «Динамо»), а й мотивував обрання такого запобіжного заходу у справі, яка стосується визнання недійсною невідомо якої довіреності.

Питання третє: а судді хто?

Дивна річ, керівництво ЗАТ «Динамо» пов’язує PISCL з бізнесменом Костянтином Григоришиним і звинувачує його в спробі захопити клуб, заявляючи, що як акціонер він не брав ніякої участі ані в бізнесовому житті ЗАТ, ані в додатковій емісії, навіть не намагався купити ці акції, коли йому пропонували. З іншого боку, юристи Pacific стверджують, що вони як акціонери не лише не можуть отримати жодного прозорого фінансового звіту ЗАТ (зокрема у трансферній, дивідендній та зарплатній політиці діяльності клубу), але й вказують на те, що акції ЗАТ «Динамо» були продані таким чином, щоб не залишити можливості скористатись переважним правом на придбання акцій. У позовній заяві PISCL вказує, що «продавці лише зробили видимість надання позивачеві такої можливості, не маючи дійсних намірів дотримувати вимог законодавства та прав позивача». Так, 21 жовтня 2004 р. на адресу позивача надійшло 7 листів (від зазначених офшорних компаній, зареєстрованих на Британських Віргінських островах), датованих 22 вересня 2004 р., з пропозицією купити 98,71% акцій ЗАТ «Динамо». При цьому всі листи з пропозицією купити акції ЗАТ були направлені звичайною поштою без повідомлення про вручення і надійшли на адресу позивача тільки 21 жовтня 2004 р. (тобто через місяць після їх відправлення). Не пересвідчившись в тому, що позивач отримав листи, офшори уклали угоди про продаж всіх належних їм акції ЗАТ «Динамо» на користь нинішніх акціонерів (які в корпоративному сенсі на той час були абсолютно сторонніми товариству людьми) задовго до моменту фактичного отримання позивачем таких повідомлень. Але ж відповідно до ст. 81 ЦК України акціонери закритого акціонерного товариства «мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства». Тобто на момент продажу акцій PISCL мав переважне право на придбання акцій ЗАТ «Динамо», що продавалися іншими акціонерами товариства. Зазначена норма є імперативною, а тому право позивача не могло бути обмежене чи проігнороване, зокрема, продавцями чи покупцями акцій закритого акціонерного товариства.

За загальним правилом (ст. 3 ЦК України) з-поміж інших загальними засадами цивільного законодавства «є справедливість, добросовісність та розумність». Виходячи з цих засад цивільного законодавства, переважному праву позивача відповідав обов’язок офшорних компаній діяти добросовісно, а саме: 1) завчасно повідомити позивача про намір продати акції та пересвідчитись в отриманні позивачем такого повідомлення; 2) надати позивачу розумний термін з моменту отримання зазначеного повідомлення для оформлення волевиявлення на придбання акцій. Натомість і покупці, діючи добросовісно, повинні були утриматися від придбання акцій, якщо таке придбання порушувало чи могло призвести до порушення переважного права інших акціонерів товариства.

Наразі «битва за «Динамо» перемістилася в міжнародно-правову площину, проте навряд чи будь-яке рішення віргінського судді зможе мати наперед визначену силу та значення для українського судочинства. До речі у засобах масової інформації нещодавно з’явились повідомлення, в яких йдеться про те, що Східнокарибський Верховний Суд Британських Віргінських Островів скасував свій наказ, виданий 12 квітня 2005 р., про арешт активів компаній, виходячи з необґрунтованості вимог компанії Pacific. За словами юристів Pacific. такі повідомлення не відповідають дійсності І дезінформують громадськість.

В судовому засіданні, що відбулось на Британських Віргінських островах 5 травня 2005 р., суд фактично постановив тільки призупинити дію свого наказу до розгляду справи по суті. Повноцінне слухання, яке призначене на 25 липня 2005 р., відбудеться за участю обох сторін та незалежних експертів, і тоді Східнокарибський Верховний Суд Британських Віргінських Островів ухвалить своє остаточне рішення.

Більше того, Суд зобов‘язав відповідачів не знищувати і не розпоряджатись документами, про які йшлося в рішенні від 12 квітня, тим самим виявивши свою підозру щодо добросовісності відповідачів у справі. Натомість реальну можливість встановити розумні межі та вимоги для об‘єктивного розгляду справи в Україні має на сьогодні наш вітчизняний апеляційний суд, якому, по суті, треба вирішити для себе тільки один момент: хто має право взяти на себе відповідальність за неможливість виконання законної постанови Печерського суду, яка має на меті тільки вжиття оптимальних заходів для забезпечення позову?

Звичайно, розібратися, хто правий, хто винуватий, може і повинен тільки суд. Таку позицію декларують і державні органи влади. Скажімо, віце-прем’єр-міністр Микола Томенко вважає, що «всі резонансні справи, такі, як історія з «Динамо» (Київ), розглядатимуться виключно в правовому полі» і «крапку над «і» тут повинен поставити суд». Справа тільки в тому, чи вдасться суду це зробити. Напевно що так. А втім цікаво, хто зможе визнати себе винним у тому випадку, якщо акції ЗАТ «Динамо» (в разі зняття арешту) відразу ж знайдуть собі іншого (стовідсотково «добросовісного») набувача? Невже Київський апеляційний суд? Чи може окремо взятий суддя? Чи може знову не буде з кого спитати? Час розсудить...

Цитата до теми:

Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко (за даними РІА «Новини» з посиланням на агентство «Новини-Україна»):

«Подивіться на стадіон «Динамо», що складав 51% пайової участі в «Футбольному клубі «Динамо» Київ». Нині там наша частка упала до 1%. Це символ того, що робило попереднє керівництво з нашим товариством. Нашим, тому що руками міліції за рахунок державних бюджетних преференцій будувалася практично вся майнова база. Я не можу упокоритися з таким станом речей, не можу зрозуміти, чому ФСТ «Динамо» безкоштовно передало котельню стадіону ЗАТ «Динамо», яке знайшло шість мільйонів доларів для фонду Кучми – але на котельню не знайшло. Я не можу зрозуміти, чому басейн на стадіоні «Динамо» використовується як стоянка, не можу зрозуміти, чому в руках нашого ФСТ залишилося кілька соток на Трухановому острові, де в нас було кілька гектарів для будівництва бази. Обраний народом президент Ющенко наводить законність, відновлюються державні права на державну власність. Час великого «хапка» крутих та наближених до влади закінчився і в Україні, і в МВС».

довідка № 1

За матеріалами сайту «Корреспондент.Net» від 29 квітня 2005 Р., (14:33):

«Афілійовані із закритим акціонерним товариством «Футбольний клуб «Динамо» (Київ) компанії ухиляються від виконання рішення суду Британських Віргінських островів щодо можливого відчуження їх акцій в ЗАТ», – заявив юрист компанії McTodman&Co.; (Британські Віргінські острови) Джон Керрінгтон.

Він зауважив, що згідно із рішенням Східнокарибського Верховного Суду від 12 квітня 2005 року ряд компаній – колишніх акціонерів київського ФК «Динамо» (Comerco Commercial Limited, Cognimax Ventures Limited, Castorian Commercial Limited, Hambay Trading Corporation, Jestlick Ventures Limited і Laomax Holding Limited) були зобов’язані протягом семи днів надати інформацію про них, зокрема щодо передачі їх акцій в ЗАТ «Динамо» іншим особам.

За законом БВО, будь-яке рішення Суду Британських Віргінських Островів, видане без участі однієї із сторін, що 1 мало місце, діє протягом 28 днів, після чого підлягає перегляду згідно із встановленою процедурою. Суддя одноосібно призначив дату перегляду свого рішення, і в даному випадку суддя Ролінз призначив перегляд свого рішення на 5 травня 2005 року. Необхідно зазначити, що відповідачі мали право оспорювати рішення суду у будь-який момент після його винесення, попередивши позивача про свій намір скористатися наданим правом у 7-денний термін. Відповідачі пропустили строки виконання рішення, тобто не подали витребувані судом документи до 22 квітня 2005 року, а відтак порушили його основні положення. Більше того, представник компанії «Pacific» зауважив, що не виконуючи рішення у вказаний судом термін, компанії діяли неправомірно, виявляючи свою незаконослухняність та неповагу до Верховного Суду.

Довідка № 2

За матеріалами сайту «Обозреватель» від 29 квітня 2005 Р., (17:56):

«Судове засідання в апеляційному суді м. Києва, призначене на 29 квітня, на якому повинна була розглядатися скарга І. Суркіса, В. Згурського і ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» (Київ)» щодо законності арешту акцій клубу, не відбулося у зв’язку з несподіваним погіршенням здоров’я представника компанії «Pacific International Sports Club Limited» («Pacific») Марти Хом’як. Про це журналістам повідомили представники компанії «Pacific». За їх словами, під час перерви в судовому засіданні, оголошеній судом вранці, під час якої М. Хом’як знайомилася з матеріалами справи, вона відчула сильний головний біль, запаморочення і нудоту. В суд викликали бригаду «Швидкої допомоги», яка після огляду забрала М. Хом’як в лікарню для проведення обстеження. Погіршення стану здоров’я пані Хом’як пов’язують з напругою і хвилюванням, які вона пережила у зв’язку з тим, що їй не була надана можливість повноцінно ознайомитися зі справою (суд відмовився відкласти розгляд справи на більш пізній термін і надав Хом’як трохи більше 3 годин для ознайомлення майже із 400 сторінками справи).

«Судді поводилися ... агресивно, кілька разів зривалися на крик і ставили під сумнів достовірність захворювання М. Хом’як, влаштували допит лікарям «Швидкої допомоги», сумнівалися в обгрунтованості. Так само поводилися і представники Суркіса, Згурського і «Динамо» (Київ)», – повідомили в «Pacific».

Суд відклав розгляд справи до 12 травня 2005 року».

довідка № 3

витяг з позовної заяви Пасифік:

«ТОВ «Регістр» при перереєстрації права власності на 98,71% акцій ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» грубо порушило ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджені наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Рішенням ДКЦПФР від 14.03.2001 року № 49/60. Відповідно до цих умов протягом всього терміну дії ліцензії ТОВ «Регістр» зобов’язане дотримуватись вимог нормативно-правових актів, які стосуються зазначеної в ліцензії діяльності. Нормативним актом, який є обов’язковим до виконання реєстратором, є ЦК України, зокрема стаття 81. Відповідно до норми статті 81 ЦК України та зазначених ліцензійних умов ТОВ «Регістр» при перереєстрації права власності на 98,71% акцій ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» було зобов’язане перевірити, чи не було порушено корпоративні права інших акціонерів, зокрема чи не було порушено корпоративне право позивача на переважну купівлю акцій.

Відповідно до ст. 235 ЦПК України суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення законності окремими службовими особами чи громадянами, юридичними особами, приймає окрему ухвалу і надсилає її цим чи відповідним службовим особам, органам, установам, організаціям вищого рівня відносно тих, які допустили порушення законності. Належною організацією вищого рівня стосовно ТОВ «Регістр» є ДКЦПФР. Саме на цю комісію покладена функція контролю за діяльністю осіб, які ведуть реєстри власників іменних цінних паперів, зокрема за діяльністю ТОВ «Регістр». На виконання цієї функції контролю ДКЦПФР наділена повноваженнями проводити перевірки та застосовувати до правопорушників санкції. Окрім того, якщо при розгляді цивільної справи суд виявить у діях сторони або іншої особи ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу».

Друкувати

Обговорити

Відіслати статтю другові