Два дні спілкування глави держави з простими громадянами і журналістами повинні були задовольнити всі гурманські примхи і претензії до Віктора Ющенка. Повинні були, але не змогли.

Президент часто зітхав. Спілкування в прямому ефірі трьох телеканалів з народом і в залі Українського дому з журналістами з регіонів, здавалося, дещо натомило Віктора Андрійовича, не дивлячись на те, що саме це і було його звітом за сто днів біля керма.

Ми уникнемо переказу розмови в ефірі ICTV, СТБ і Нового каналу: всі і так це бачили.

Прес-конференція ж була сповнена більшим інтересом, ніж ефір. Щастя почалося з того, що через єдину (!) рамку кореспондентів «proUA» пропустили, не просивши документів. Втім, вони майже не знадобилися і на самому вході в зал: у співробітників прес-служби список відлітав від зубів – варто було назвати прізвище, і тебе згадували навіть якщо не пам’ятали. Приміщення, як і кущі навколо Українського дому, обнюхувала мила істоту породи німецька вівчарка.

Президент запізнився. Після приїзду розповів, як добре, коли є журналісти, свобода слова і таке інше. Приємно, мовляв, поговорити з розумними людьми, чим зараз і займемося. Ющенка питають про Чорноморський флот, Зварича, реприватизацію, євроінтеграцію, розвиток села, зустрічі з бізнесменами і кримськими татарами, опозицію і космічну галузь, громадське телебачення, майбутні поїздки в регіони і Маріїнський палац.

Відповіді майже передбачувані. Окрім хіба що попередження про сюрпризні приїзди в області з перевірками та прямого наїзду на Юлію Володимирівну: коментуючи статус держави з ринковою економікою і членства у ВТО, Ющенко говорить буквально таке: «останні урядові рішення значно ослабили наші позиції в цьому питанні». І розумій, як хочеш. Ми, звичайно, не ворожитимемо на кавовій гущі, і з’ясовувати, що там знову скоїлося, а почекаємо як роз’яснення Президента, так і думки із цього приводу самої Прем’єр-міністра. Несподівано прес-секретар Президента Ірина Геращенко оголошує, що до кінця дійства всього 10 хвилин і згадане питання зависло в повітрі – черга до нього не дійшла.

Президент зі всіма розпрощався. Зал ніхто залишати, щоправда, не збирався. Бажання привести автограф Ющенка в свою газету, асоціацію випускників чи просто додому на листівці було непереможним, таким самим, як бажання одержати свою порцію з фуршету. Президент почав писати послання формату А4, виписуючу кожну букву. Журналісти, що стояли впритул перед кільцем охорони, розмовляли пошепки і цикали один на одного, коли у когось дзвонив телефон. Жінка, яка повинна була одержати у Ющенка дорогоцінний манускрипт, марно намагалася сфотографувати історичний процес, паралельно не даючи це зробити особистому фотографу глави держави. «Це приватне! Навіщо ви це фотографуєте?!», - пошепки кричала вона. Фотограф, очевидно, звик.

Незадоволена наявністю диктофонів у руках журналістів після закінчення прес-конференції і – глибоко в душі – бездіяльністю охорони Президента, Геращенко почала розгонити журналістів самостійно. Словесний пінг-понг про свободу доступу громадян «до тіла» закінчився словами «та і як до нього прорвешся, його – он- шість охоронців охороняють». «Десять, Ви неправильно порахували», - кам’яне обличчя охоронця було розраховане на людей із слабкими нервами, але таких не виявилося. Всі продовжували чекати, поки Ющенко одержить всі гулі, монети, сфотографується, щоб потім провести його до фотовиставки. Загалом, ось вони приємність роботи Президентом.

Під Українським домом Президента чекають два Мерседеси з різними (!) – що не дозволено для перших осіб держави – номерами. Ющенко з виглядом «ну ось, відзвітував за сто днів, дайте хоч авто поводити», сідає за кермо. Погралися і досить – тепер почнеться справжня робота.

Друкувати

Обговорити

Відіслати статтю другові