Зміна керівництва найбільшого видобувача нафти і газу в Криму відбулася після того, як парламент півострова призначив колишнього директора першим заступником голови Радміну АРК. Новим генеральним директором ДАТ «Чорноморнафтогаз» став Артур Лук’янець.

Місце під чорноморським сонцем посіла людина, яка з 2001 по 2002 рік обіймала посаду виконавчого директора ДАТ «Чорноморнафтогаз». Проте цікавішим є останнє місце роботи Артура Лук’янця – з грудня 2002 року новий генеральний директор «Чорноморнафтогазу» очолював наглядову раду ЗАТ «Бахчисарайський завод «Будіндустрія». Це підприємство є єдиним виробником цементу в АРК і планомірно збільшує свою частку на ринку.

Здається, що зв’язку з нафто- і газодобувним сегментом немає жодного. Проте таке перше враження є помилковим. Річ у тому, що підприємство контролює компанія «Брінкфорд», яка має традиційний інтерес у сфері нафтовидобутку. Так, в орбіту впливу цієї структури входять НВЦ «Нафтогазтехнологія» і ЗАТ «Пласт». Ці компанії займаються розробкою ряду нафтогазових родовищ в Полтавській і Харківській областях. Усі ці фірми створювалися і функціонували під чуйним керівництвом теперішнього міністра МНС Давида Жванія. Отже питання про те, яким чином «Брінкфорд» вдалося пролобіювати дане призначення, просто недоречний.

Тобто, по суті, це призначення може бути спробою зацікавлених структур ще більше зміцнитися на цьому ринку. Адже вплив на компанію, яка займається розробкою родовищ в найбільш перспективному, в плані майбутнього видобутку, регіоні, ще нікому не був зайвим. Те, що «Чорноморнафтогаз» є державною структурою, не має великої ваги.

Крім того «Будіндустрія» є одним з найбільших в АРК промислових споживачів газу, поставляє який, природно, «Чорноморнафтогаз». Більше того, взимку цього року подача газу на підприємство була обмежена у зв’язку з посиленим опалюванням Севастополя, в якому було оголошено надзвичайний стан. Тоді «Чорноморнафтогаз» повністю відключив цементний комбінат від постачань «блакитного палива» – збиток підприємства становив понад 233 тисячі гривень щодня. Швидше за все подібна ситуація, у зв’язку з новим призначенням, в найближчому майбутньому навряд чи повториться.

Наскільки ж буде розкритий лобістський потенціал нового генерального директора компанії, покаже час. Адже найцікавіші проекти «Чорноморнафтогазу» навряд чи можливі без іноземних інвестицій і не по кишені вітчизняним, навіть після їх посилення, ФПГ. Тим часом навіть протекція для іноземців і пайова участь в таких перспективних проектах традиційно в Україні коштує недешево.

Друкувати

Обговорити

Відіслати статтю другові